Ми зникаємо...танемо-тонемо,
Ніби то - не ми.
Завмираємо втомою-спомином
Посеред зими.
Замерзаємо гранями-гронами
Кришталевих стуж,
Парафразами захололими
Змерзлих душ.
Ми зникаємо серед простору...
А кругом зима
Снігом-вітрами стоголосими
Душу замела.
Не засуджена і не прощена,
Гола і німа
Не поступиться не попроситься
Біла тьма.
Ми не віримо, і не каємось,
І не просимо,
Хоч блукає наш навідомий шлях
Між торосами.
Темні контури затираються
На планшетах мап.
Ми зникаємо-розчиняємось...
Нас нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353991
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2012
автор: Володимир Минькач