Липневий ранок. Тиша навкруги.
В верхів'ях гір пасуться пінні хмари,
Повітрям вранішнім до маківок сосни
Прив'язані небеснії отари
Пастух їх вітер ще тихенько спить,
Ледь дихає... Куди поділись сили???
Неначе тут завмерла дивна мить,
Така прозора, лагідна, мінлива.
Не шурхне птах, не задзвенить роса,
Зірвавшись раптом у дрімотні квіти,
Вдивляються в озера небеса,
Спить сивий ліс туманом оповитий.
Здається, що навколо час застиг,
Текти йому вже і нема потреби...
Але ступивши на гірський поріг,
Виходить сонце.. І сіяє небо!
Зі сплячих схилів ночі тінь сжене,
Веселкою заграє рясно в росах,
Теплом зігрівши землю обійме
Та все живе у день новий запросить!
Козак Наталія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353811
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.07.2012
автор: Ниагара