СПИТАЛА МОЛОДІСТЬ

Спитала  молодість,  
     печаль  обсипавши,-
Чому  так  сніжиться  
     довкіл  чола?
А  ми  у  відповідь  
     сльозою  тихою:
Дорога  довгою  у  нас  була...

Спитала  молодість,-  
     чом  все  минулося,
Куди  злетів  увесь  
     наш  цвіт  весни?
-  Літа  згубилися,  
     щоб  стати  мудрістю,
І  тільки  пам'яті  їх  віднайти.

Радій  же  молодість,
     як  сонце  котиться,-
Збиратись  рано  ще  
     за  обрій  йти...
Та  чемна  будь  до  тих,
     чий  вечір  клониться  -
Йому  твій  сад,  на  жаль,  не  обійти...

Бо  все  мина  в  житті,  
     і  навіть  радісне,
Коли,  мов  коні  вдаль  літа  промчать  -
І  понесуть  тебе  
     в  тумани  старості...
І  вже  ті  коники  не  осідлать.

Спитала  молодість,  
     печаль  обсипавши,-
Чому  так  сніжиться  
     довкіл  чола?
А  ми  у  відповідь  
     сльозою  тихою:
Дорога  довгою  у  нас  була...

         1997

             Олег  Стаднік

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353462
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2012
автор: Максим Калина