Ти в душу приносиш тривогу.
Ти рану ятриш у душі.
Тебе, і чужого, і мого,
Завждú повертаю у сні.
Ти біль в мóє серце приносиш.
Приходиш – і йдеш назавждú.
Клянеш – і пробачення просиш,
Благаєш: «Кохана, не йди!»
Ти мрію увись не пускаєш,
Єдину відраду мою.
Жорстокий, бо знаєш ти, знаєш,
Що вірю, надіюсь й люблюˊ.
Ти щось в мому серці ламаєш.
Струну якусь рвеш у душі.
Й в коханні мене запевняєш,
Даруючи мрію мені.
Даруєш – і сам забираєш,
І топчеш її, мов квітки,
І сам мої сльози втираєш,
Й цілуєш мене, як завжди…
Ти в душу приносиш тривогу.
Ти рану ятриш у душі.
Тебе, і чужого, і мого,
Завждú повертаю у сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2012
автор: Тетяна Мерега