Меланхолійна ця осінь, невже не помітив?
Неймовірна, багряна і трішки вразлива:
На берегах вишиває серпанки із квітів,
І торкається снів, де з Тобою щасливі.
Цей листопад так п'яніє від запаху літа,
Який залишився в спогадах сонця весни.
Ти не спитаєш: для чого судилось зустрітись?
Не відповім: щоб серцями торкатись зими.
Просто ця осінь,- так просто останньо- осіння,
Неймовірна, шовкова, і трішки вразлива,
Просто ця осінь- не просто торкається тіней
Просто для Тебе, просто, щоб був Ти щасливим...
P.S. Тобі дарую осінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353180
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2012
автор: Весняна Осінь