Аміра (Театралізована танцювальна постанова)

Вступ
(грає  потужна  вступна  музика)

В  розпечених  пустелями  країнах,
Де  жінка  скута  ланцюгом  покірності,
Там  мить  свободи  лиш  в  хвилинах…
Тисячоліття  тягнеться  мить  вірності…

Батьків  тверде  незрушне  слово
Гартує  долю  вірної  жони
І  знову  там  життя  іде  по  колу
Не  знаючи  ані  зими,  ані  весни…

Там  назавжди  заховане  обличчя  дівчини
За  масками  із  найдорожчого  шмаття…
І  тіло  вковане  словами  з  вічності
В  німу  реальність  людського  життя…  

(включається  музика)  
1
Вони  росли  в  ілюзії  свободи  
Брехню  сприймаючи  за  правду,  як  усі
Такі  традиції  завжди  були  у  їх  народу,
Та  щось  противилось  в  душі…

(Танець,  де  танцює  5-6  дівчат  в  платтях  з  ланцюгами  2-і  з  них  танцюють  відчайдушно,  але  не  можуть  повністю  розкритись,  ланцюги  заважають  їм  зробити  повноцінний  рух)

І  як  зробити  вільний  подих
Коли,  повітря  затхле  від  неволі
І  щось  так  мариться,  десь  має  бути  продих,
В  розграфленій  вже  на  перед,  їх,  долі…

І  ось  воно,  нарешті  вже  назріло
Оте  бажання,  щоб  пізнати  світ,
Тепер  не  загасити,  що  зайнялось  в  душі  й  горіло
І  не  сховати  крила,  що  тягли  в  політ

(Танець,  де  показано  змову  про  втечу,  в  танці  виражено  як  партнери  розуміють,  що  несила  знаходитись  в  даному  середовищі,  і  тікають)
2
З-під  паранджі  жінок  ледь  чутно  шепіт
«Тепер  тих  двох  назавжди  зневажає  світ,
Тепер  чекатиме  їх  тільки  клопіт,
І  назавжди  для  краю  рідного  зав’яв  їх  квіт»

Вони  ніколи  не  прийдуть  до  дому
Бо  тут  ніхто  їх  не  чекатиме  назад
Тут  ті  хто  вже  давно  навчився  пережити  втому,
І  жити  у  неволі  -    в  лад…

(  Танець  жінок,  в  якому  показано,  що  назад  дороги  нема,  вони  звикли  до  такого  життя  і  зневажають  тих  хто  порушує  вікову  традицію)
 
Немало  часу  вже  пройшло  
Коли  наважились  на  подвиг  дві  красуні
Та  знов  на  крилах  долі  принесло
Тривогу  у  серця  їх  юні

Десь  в  місті  на  базарній  площі
Не  сцені  де  актори  виступали,
Зустрілися  дівчата  із  жінками  з  свого  міста,
Коли  свій  танець  танцювали

(Танець,  на  базарній  площі  –  бажано  червоні  плаття)
3
Вони  тепер  назавжди  вільні,
Свобода  їх  –  то  їх  життя
І  не  примусять  люди  їх,  свавільні,
Зректися  волі  каяттям…

Зблиснуть  в  руках  клинки
Розпалюючи  східний  танець
І  розірвуться  беззворотньо  ланцюги
Неволя  назавжди  облишить  пам'ять.  

(Танець  з  клинками)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353139
Рубрика: Лирика
дата надходження 26.07.2012
автор: DarkLordV