Скільки любові плескалося в твоїх долонях,
Коли ти присів і з дороги підняв мотиля…
Немов руки бога добра тобі ніжили скроні,
Безмежно щасливого, що ти від біди затуляв.
З невловимим усміхом тепло тримав ту красу,
Сумно зламаним крилам шелестів про недолю.
Відніс у траву, збиваючи гордо ногами росу,
Щоб опустить те створіння в безпеку, на волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=35306
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2007
автор: Rest In Peace