Людська душа не наче корабель.
Пливе кудись не знаючи спокою
В життя бурхливій течії
Вривається не наче б то кормою,
А біль то шторм, який порушив штиль
Й несе він душу і товче об камінь
Та радість сонцем заблистить в житті
Коханням промінь сцілить рани
І ми пливемо по життю
За напрямком, що зветься доля
І ми не знаємо куди Дай Боже
Тільки, щоб не було горя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352991
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2012
автор: mister_Warden