Ця ніч залишила без сну і покою,
В обійми забрала, немов у тенети..
Забрала без крику, без сліз, і без болю,
Без присмаку страху, без смаку вендетти!
Земля у спокусі вдихає морози,
Душа поливає газони - омани,
В долоні плескають замерзлі мімози,
З папрИкою ллється Кохання із крану.
Від гострого перцю сніги розтопились,
Зі стовбурів чорних стікає водиця,
Вночі, наче вдень, небо сяйвом іскрилось,
І щастям наповнилась горе - криниця..
Співає нестримна ріка про кохання,,
Ріка, що так тихо говорить до зір,
А нічка - віщунка шепоче зізнання,
Віддайся цій ночі! Без сумніву вір!
Повір у нове відкриття берегів,
У те, що все зникле живе у душі,
Повір у пекучість папрИко – рядків,
Що змочені перцем у цьому вірші!
Читай між рядочків , при світлі свічок,
Надінь окуляри,якщо є потреба,
Ти спробуй на смак вОди різних річок,
Дивись, яке ж гарне це зоряне небо!!!
Торкайся до ночі, до сонця, до зір!
Нічого не щезне, крім білого снігу.
Віддайся цій ночі! Без сумніву Вір!
Старий букініст вже чекає на книгу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352932
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: Sukhovilova