Скоро вже Спаса, але ще ні разу,
За стільки років, що нема дитини,
«Я хочу яблук»… Ми не чули фразу,
Щоб Йому Бог вділив , бо ми просили.
Живе сім’я, що втратила дитину,
Малечу цілувала вже холодним,
Стоїть могила первісткові сину
І ллються сльози завжди і сьогодні.
Для тих батьків, в яких померли діти,
Щоби отримали даруночок від Бога,
Батьки до Спаса змушені говіти,
Щоб разом з’їсти «Яблука Святого».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352851
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: Віталій Назарук