Кожна дитина - художник. Труднощі в тому, щоб залишитись художником, вийшовши з дитячого віку.
Пабло Пікассо
Куля - постать заради, якої живе Антон
Антон -«хвора» дитина
Татко - він же батько, який обожнює свою жінку, живе своєю роботою і мріє про рушницю 1942 року
Мамка - вона ж матір, фанатично вірить у гороскопи при чому завжди стверджує, що це брехні. Не виходить з дому без червоного кольору і панічно боїться втратити зв'язок із суспільством
Фея - фея, яка час від часу говорить із Антоном, прагне знайти кохання свого життя при цьому не шукає, вірить у долю і магічний серп
Сьогодні він знову пив з її скронь. Він майже впевнений, що все буде надто гаразд. За його пыдрахунками світ вже скоро стане його єдиним прихистком. Намальване її обличчя на його руках. У нього немає нав'язливої ідеї позбавити її цноти. Йому хочеться лише знову торкнутися її брудних мрій. Вона світла? Ніхто ніколи її не бачив. У неї є ...о ,надто банально все прозвучало .
Сцена 1
Дія відбувається неподалік озера...де нещодавно був заквітчаний будиночок лісника, а зараз лише квіти ледь вкрили тепер уже перетворений місцевий смітник. Вони красиво ледь торкаються брудних пляшок, повзуть собі немов заплющивши очі ...на зустріч один одному. Вони як німфи лісові, які і так знають свою долю...хоча нестримно заперечують усім.
Антон
(тремтячим хворим голосом)
Вони такі красиві!
(У відповідь собі чує лише мугикання ... )
Вони не розмовляють так само як і ти, тому я не можу їх не кохати ! Ну гаразд, завтра я принесу тобі в жмені солодкої вати. Завтра до нас приїде цирк і я змушений буду відправитись з батьками туди, інакше вони знову образять мене. Люблю тебе. І я прекрасно знаю, що і ти мене!
(з брутальною і водночас милою посмішкою у гущавинах зникає хлопець)
Антон
Вдома все як завжди. Батьки причепурились ,знову мабуть до своїх друзів ідуть. Та сьогодні матір не одягла свою каблучку і на диво на ній немає червоного кольору. Хоча...ні! Тільки, що вона нанесла помаду на свої губи кольору стиглої полуниці. Кожного вівторка вони десь зникають не кажучи мені куди. Кожного вівторка просять пробачення, сідаючи у свою автівку. Та у мене вдосталь своїх проблем. Скоро настане завтра і я несучи у жмені солодку вату побачу свою прекрасну долю..Так я часто називаю її своєю долею. На циферблаті мого годинника стрілка перейшла третю ночі...Але авто моїх батьків і далі не в гаражі. Мені завжди страшно залишатися вдома,особливо після третьої,я б краще не проти був побути зі своєю принцесою...
(Грюкнули двері гаража і в дім зайшли батьки. )
Мамка
Ми вдома!Антон, ходи поцілуй свою мамку і татка!
Антон
Іду ,іду!
Мамка
Ми так і знали, що ти не спиш. Ти хочеш, щоб твоя мамка образила тебе? Поцілуй татка і гайда в свою кімнату, а то ми так стомились, ще й ти тут на нашу голову...
Татко
Так люба, завтра нам прийдеться сходити в цирк, приїде Фредді з Люсею ...До речі, дорога, у них нещодавно народилася дівчинка і думаю вона буде прекрасно дивитись з нашим Антоном! Чи не так?
Мамка
Ой навіть не знаю, нашого монстрика треба показати. Він неодмінно сподобається їм.
(Мамка почула шурхіт за стіною)
Антон, не гарно слухати чужі розмови. Іди спи.
ТАТКО
Люба, він і так лише читає погубах але твої прекрасні губи лише для того створені, щоб милуватись їхньою красотою.
Мамка
Милий, я і так багато, що робила для нього. Тільки не нагадуй мені історію про його друзів.
татко
До чого тут його друзі? Ти ж знаєш, що я любив з ними бавитись. Так, знову ця потвора псуватиме нам настрій. Ну все йдемо спати, а то завтра важкий день.
Лежучи у ліжку вони ще довго продовжували тему як їм вдвох добре, натомість Антон не міг заснути ,бо завжди чув і відчував все ,що творилось у світі...Його голова розколювалась від проблем сусідів, хоча вони і так жили далеко від людей. І кожного дня їм приходилось їхати на роботу більше чим 20 км. Та всі з цим змирились, окрім нього...Його судини різко звужувались, бо в бабусі було хворе серце...Часто траплялось так, що батьки знаходили його посеред кімнати на стадії нервового зриву...Та час ішов і його прогулянки у ліс давались в знаки. Сьогоднішня вівсянка була з мигдалем та корицею, хоча це Антонові так здавалось. Насправді мати постаралась завчасно додати смакові емульгатори. Звичайний день, яких до того у нього було 9-10 сотень а точніше рівно 1099днів ...крім днів народження і мабуть останніх днів місяця...це його улюблене святечко. Антон не помітив ніяких змін. А взагалі вони були? Сьогоднішня ранкова преса принесла мамці прекрасний настрій, адже Риби їй віщують: "На цьому тижні ви зможете здійснити деякі плани, вдало закінчити переговори з партнерами . Незважаючи на брак часу, ви легко впораєтеся із завданням керівництва. Чекайте приємних новин. Спонтанні рішення принесуть несподівані результати. У закоханих настає романтичний період.
ТАТКО
То що там люба із гороскопом?
МАМКА
Та нічого особливого!
(сама при цьому не може стриматись від щастя і опускає очі)
Нічого особливого, любий, та так. Ти ж знаєш, що я в цю дурню не вірю.
І тут день уже малювався казку на чистому аркуші паперу, де повсюди літає хміль...ой вибачте джміль. Хоча причому тут джміль?
Мамка
У нас сьогодні безліч роботи тільки треба ввімкнути Антонові його улюблену музику і зникнути поки він не зрозумів, що ми на довго.
Татко
Так, давай я виїду з гаража, а ти тим часом наплети йому всяких дурниць, ти ж умієш.
Мамка
Знаєш?
татко
Не знаю.
Мамка
Останнім часом я побачила у тобі, щось таке чого до того ніколи не помічала.
Татко
(вері тихо)
Здається вона у мене закохується...
Мамка
Ти щось казав?
татко
Так, кажу Генгриковичі напевне вже приїхали.
Мамка
О, так!
татко
Ці завжди понаобіцяють, а ти сиди і вір, що в них поламався телефон.
мамка
Ти щось казав, любий?
татко
Так, так. Кажу скоро подзвонять мабуть. Почекаємо, скоро - скоро ... Добре, мила, я спускаюсь, ти головне не бійся його...і говори все, що казала тобі тіточка...Окей?
На дворі було безліч маленьких чудовиськ, які так і хотілось з переляку обійняти. вітер настільки все узгоджував, що навколишні квіти затуляли очі драконам і в той час татко міг легко проникнути у свою автівку...А мамці ніколи не було страшно йти повз них, адже, що вона переживала з Антоном то ніщо у порівнянні... Вона прекрасно це розуміла і легко як фея бігла до коханого чоловіка.
У будинку голосно грала музика і Антон з легкістю зітхнув. У його «хворій» уяві все було далеко не ідеально, адже саме сьогодні зранку батьки передумали брати його з собою у цирк .
Антон
Вона не отримає солодкої вати і зненавидить мене...-
(Він промовив із невимовним сумно і жалем)
Спробую пояснити їй ... Та вона й слухати не буде...
Фея
Але ж ти казав ви любите одне одного...
Антон
Так, любимо але навколо безліч потвор і з чого ти взяла, що вибере вона саме мене?
ФЕЯ
Ти не зовсім мене зрозумів...Вибач і прощай...
(зникає))
Антон
Всі ви так говорите і покидаєте мене, а вона ні...Всі ви так починаєте розмову і не знаєте, що сказати далі, бо я вас лякаю своїми словами. Навіть матінка ніколи не розмовляє зі мною і вдає, що я нічого не розумію, що я не вмію ні слухати, ні говорити...Навіщо цей театр розігрувати?! Вона мене боїться.
фея
Вона тебе не може терпіти, бо знає, що ти її син і твої сили набагато більші як її. Вона зреклась свого дару ще молодою і юною і одержала в подарунок тебе. Тебе натомість заставити не може...Вона вважає, якщо нехтуватиме твоїми розмовами і вважатиме тебе божевільним врятується і вбереже сім'ю. Тому прости її і ...тобі час, тебе чекає...
Сцена 2
Сцена у лісовій гущавині.
Над озером стоїть плівка з під збіглого молока. Третя частина берега кишить полудневими суницями. Сьогодні у них свій шабаш. Сьогодні вони святкують 25 день...тільки вони знають, що в цьому особливого. Холодні мармурові кроки вже наблизились до неї. Її сьогодні хтось скривдив ...мабуть наступив на ніжку старий лісник , чи водолази знову не помітили її живий труп.
Антон
Що сталося моя кохана? Твої пальці тремтять, а безіменне тіло міняє колір щохвилини? Невже я не вберіг свою мадонну? Пробач, але я не зміг принести в жменях ні шматочка ...ти знаєш, що я роблю тобі боляче лише тоді, коли ти сама цього хочеш...на даний момент кевни мені головою чи бодай подай якусь пір'їнку з твоїх повік, моя прекрасна! Моя серцевина в головному мозку вже більше не відповідає колишнім розмірам. Здається порожнеча стала пожирати мене все більше і більше. Застигнем разом у кутку, де всі як ми застигли. Помахом чарівної правої руки твоєї й мого крила, яке ще зовсім не загоїлось, відродимо надію в пекло. Ми ще зовсім юні, щоб іти на 8 поверх стукати у двері і просити когось чужого врятувати наше життя. Може самі спробуємо виростити у ганку прекрасну і горду троянду...Настільки чисту, щоб її тендітність рятувала кожного дня нас від самогубства. І більше нічого не треба і твої різці втратять отруту, яка накопичувалась протягом кількох тисячоліть. Знову бабак вилізе і з його вуст прозвучить, що 6 тижнів нам ще чекати весни...і всі вже звикли. Ще раз вибач мені, почекай, не тікай від мене. У мене для тебе є один подарунок, зовсім безневинний як ти сама. На цьому аркуші паперу, ти будеш зображати все. І скоро ми створимо маленький альбом, в якому міститимуться сліди твоїх тендітних відпечатків. Я не буду затримувати свою дерев'яну Білосніжку, свою розбещену Попелюшку, яка за життя знівечила 18 життів...Все занадто складно, щоб відчувати надійність твоїх думок. Зникаю моя ватяна, Сонячна королево.
Сцена 3
Сцена на березі моря.
На палубі корабля з оксамитовими вітрилами стоїть Антон міцно обіймаючи милу постать. Вітер миготить перед зіницями, і все здається ідеальним. Людське тіло пропливає, ледь торкаючись води.
Антон
Сьогодні ти створила безумно цікавий пейзаж . Твоє власне бачення перевершило всі мої сподівання. Моя гострокрила рибо, що сповнюєш кожен день відчайдушним бажанням, заради тебе я продовжував жити але... Ти заставляєш мене вірити у майбутні сни чи навпаки ліпиш з мене застиглу суницю. Я перестаю бути тут і бачити тебе. Я дорослішаю і в моїх очах ти стаєш все меншою і меншою. Знову сьогодні мимовільно втрачу пульс і помру як вчора . Ти зобов'язана мене вбити. Завтра проснусь і житиму іншою реальністю. Життя моє не відповідає твоєму ідеалу. Ти вивітрюєшся як алкоголь із пляшки, Я знаю, що ти любиш, коли мої уста синіють, коли мої очі набувають мутних кольорів, а мокре, довге волосся витирає спокійну, холодну долоню. Але сьогодні я не буду жертвувати дріб'язковими бажаннями, сьогодні все закінчить не як завжди .
ЇЇ м'яке руде волосся спадало на груди і ці моменти можна було фіксовувати сотні разів і не стомлюватись ні на хвилину. Її губи спекли, мабуть, могутнього мага, який все своє життя провів з травами і еліксирами. ЇЇ ніс був максимум наповнений життєвим раєм, а очі танули без почуття гармонії. Вона часто падала в депресію та Антон завжди знаходив вагому річ, щоб відкупити її в знайомих друзів-тролів. Останнім часом все відбувалось дуже швидко...Сонце вставало не сідаючи... знову і знову, і на 24 день вже стомилося але випиваючи чергову пляшку рому продовжувало збагачувати їхнє існування.
Він витягнув пістолет і приклав до своєї скроні. Вистріл. Сьогодні йому виповнилось 12...сьогодні він попрощався з Нею(з останньою кулею) зі своєю видуманою дівчиною.
По палубі прогулювалась парочка,яка не мала на меті створювати проблеми суспільству, адже все доволі просто. Наприклад, відчувати як капельки дощу стікають по-дахах будинку чи просто відчувати холод, коли тінь падає на людину з вулиці Дж.Вашингтона. Мріяли про бездонну печеру в Алтаї, в якій почуватимуть себе у в'язниці і творитимуть музику собі та своїм "хворим" друзям. Над морем пролітали маленькі дракони, які в перше летять від своїх батьків і гадки не мають куди все рухається і в що перетворюється. Вони вже не вірять у казки і втратили дар, який отримує дитини при народженні.
Шкода, що він не зміг уберегти у собі дитину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352848
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: indraudxa