Я воюватиму допоки буде воля.
Я житиму допоки буде час.
Боротимусь допоки підла доля
Не спинить, не розірве нас.
Сотні трунків вбиватимуть мене потроху.
І ціп залізна здавить мене так.
Що не зможу я зробить і вдоху,
Що не зможу я подати знак.
Та я не здамся, відірвусь розкривши крила.
Підійму із собою сотні тих,
Хто вже давно чекав, що дивна сила
Позбавить від кайданів цих.
Я розлечусь, як гомін в чистім полі.
І по морях й по ріках буде чуть.
Мій крик од нашої неволі.
Мій плач, навіщо ж мені буть?
Ні, я боротимусь, буду вас злити.
Кричатиму, розіб'ю ваше скло.
Не вбить мене, я буду жити,
Я житиму, хоча би вам на зло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352755
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: IseeU