Убитим та духовно скаліченим радянською
владою творцям присвячується.
Ви чуєте, як липа шелестить?
Шепоче про закуті почуття,
Безсмертне полум’я яких горить
У променях над схилами Дніпра.
Вам серп і молот затикали рота,
Але незламний дух жадав іти
Та витягать з «червоного болота»
Загублені свідомості сурми.
Відродження стискали батогами,
Хотіли заломити на свій бік,
А Ви – Гіганти думки – нездоланно
У буквах віддзеркалювали світ.
Вам чулося, як липа шелестить
Крізь міста рухобіг, трамваїв дзенькіт;
Як строга течія думок летить,
Мов срібний човен-птах у світа бренькіт.
Двадцятий Жовтень відгримів святково…
Та у відлунні пострілів глухих
Завмерло Ваше невимовне слово
І мудрий голос навіки затих.
Десь осінь золотіє на могилі,
А липа безупинно шелестить:
У голих вітах, наче в домовині,
Все Вами недосказане бринить.
Ви чуєте, як липа шелестить?
2.10.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352689
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.07.2012
автор: Михайлова Ланка