Не знаєш куди, подіти ту хвилість,
Кидаєшся долі на лагідну милість
Зловісно на тебе вдивляються люди,
Не хочеш дізнатись – що воно буде?
Не маєш кому, завдати той клопіт,
Бо марність надію зажѝво потопить
І образи фальші, залиті шампанським,
Нахабно запрошують жити «по-панськи»
Чекаєш, для часу, здійняти щось дивне,
Що десь, за горами, блищить нерозривне
Тікають від тебе думки на дорогу,
Спалив, для безодні, останню ти змогу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352585
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2012
автор: Вальдемар Феруменко