Чоловіка красить сивина,
Красять мозолі і грубі шрами,
Красить ніжність, честь, а ще слова
І тепло до жінки, і до мами.
Коли він опора, не тюхтій,
Коли дрова вміє нарубати,
Коли серцю близький - не чужий,
То його потрібно шанувати.
Коли жінку носить на руках,
Береже родину, як зіницю,
І не ходить по чужих жінках,
А шанує власну молодицю.
То такий найкращий на землі
І дружина у таких кохана,
Щирість жінки видно по столі,
А в сім’ї завжди пора весняна..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352562
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2012
автор: Віталій Назарук