Пробитою кулею,
Мокрим метеликом,
Присяжні склали пальці дульою.
Волосся пропахло генделиком.
В середині постійно
Хоч йодом замазуй.
З тих випадків коли по фільму
травляться газом.
Від очевидностей крутить
Від фальшивок верне
Мене тут дурять
І я вже знаю напевно
Що для мене реальність
І коли я дешева скотина.
Я впізнала себе,
Це хороший знак,
Я все ще людина.
Як то кажуть,
Пливу проти течії,
Змагаюсь з обставинами,
Накачуюсь філософією.
Життя міряю главами.
Я впізнала себе
Це хороший знак
Я все ще людина
В картоній коробці
Із зав*язаними очима.
Нігті -лаком
біль -розділовим знаком
Послуги- рахунком.
А душу потоптаним пакунком!
З кутка в куток на пошті,
ніхто не приходить.
І не крикнути "Годі!"
Пластмаса знущається
ніхто не подзвонить.
Золотце, це требе визнати
Переходити, прийняти.
Погляд не класти,
Слів не казати.
Перевідчути
Перевіддати.
Господь забери!
Або дай сили встати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352314
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Без Квітів