Відпусти…

мене  тримати  так  ніхто  й  не  зміг,  -  
то  я  сама,  (сама!),  чомусь  трималась…
із  вуст  злітає  сміх,  болючий  сміх
біжать  кудись  бездомні  вертикалі…

і  їм  ти  не  несешся  навздогін:
таке  банальне  вигадане  щастя…
я  так  хотіла  змін,  хоч  трохи  змін,
сама  створити,  або  в  когось  вкрасти

або  розмалювати  полотно,
отак  без  страху,  болю…  без  оглядки
чому  мені  насправді  все  одно?..
я  ж  так  хотіла  все  життя…  спочатку…

а  зараз  хоч  у  безвість…  ти  прости
мене  за  всі  страждання  і  тривоги…
не  прошу  все  забути,  -  відпусти!..
бо  так  було  завгодно  навіть  Богу

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352028
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.07.2012
автор: Halyna*