мене тримати так ніхто й не зміг, -
то я сама, (сама!), чомусь трималась…
із вуст злітає сміх, болючий сміх
біжать кудись бездомні вертикалі…
і їм ти не несешся навздогін:
таке банальне вигадане щастя…
я так хотіла змін, хоч трохи змін,
сама створити, або в когось вкрасти
або розмалювати полотно,
отак без страху, болю… без оглядки
чому мені насправді все одно?..
я ж так хотіла все життя… спочатку…
а зараз хоч у безвість… ти прости
мене за всі страждання і тривоги…
не прошу все забути, - відпусти!..
бо так було завгодно навіть Богу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352028
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.07.2012
автор: Halyna*