Я не знала тебе до сьогодні.
Мої задуми, мрії - це пшик.
Адже ти - зовсім інший, природній,
зовсім інше у тобі кипить.
В глибині твоїх віч - утопитись,
а я думала зможу пливти.
В глибині твоїх рук - задихнутись,
а у планах - мені вільно дихалось.
Скільки страху в душі. Скільки смутку.
Та водночас сміливість і сміх.
Може я божеволію?..Нудно...
Я не знаю як далі.Чи гріх?
Не боїшся гріха: крутиш світом.
Гину з докорів твоїх очей.
Не картаєш мене, усе мовчки,
А заспокоїтись ніяк не даєш..
Хоч і любиш, але це жорстоко:
свою гордість топтати на крах.
Я не варта того, щоб сьогодні
В тебе сльози стояли в очах.
Я вже думала : все закінчилось.
А як далі?- питання було.
Знаєш, ще трохи і тебе залишила б,
але зліва все ж щось запекло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351604
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2012
автор: Марія Гороховянко