Торкаюся я ніжно срібних струн,
Лише самотність служить їм натхненням...
Читаю текст, що складений із рун.
Вони - моя журба благословенна.
Несуть ці руни пам’ять про шляхи...
Для них була я просто перехожим.
Вони німі й безкрилі вже птахи,
Несли що щастя, на моє так схоже.
Тепер за них я пісню заведу -
Вона мене знов біллю окриляє.
Мій голос обірветься …полечу
У сад плачів… мене мій відшукає.
Обіймемося знову , як колись,
Мене він легко визволить з-під масок…
Майбутнє тут…а плач таки лишивсь...
О вороже мій рідний, стільки часу!
Складемо ми величний все ж дует :
Мінор плачу і серця тихе соло…
Під твір оцей танцюють менует:
І я, самотня, й світ пустий навколо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351357
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.07.2012
автор: Lady Christianna