Я тебе втратив холодного літа, у всіх воно тепле, а для мене - мороз. Я вирішив піти у монастир і, чуєш, піду! Все, зібрав сумку, годинник мій - є. Присів і кажу:
Куди ти втекла?
І де текіла?
Хочу до тебе.
Я - звір, де твоє тіло?
Де та кімната,
Лампа, спільний душ,
Прийди до мене,
Давай біжи, чимдуж.
Я без тебе не світло
І не їжа без тебе.
Не має вже стелі,
Простору, неба.
Чуєш мене?
Немає нічого!
Що це за цирк?
Що це за змова?
Годинник показує: 21.20, вже пізно, куди я піду, який монастир? Що собі думаю? Боже, дай мені сили! Я не хочу бути куском смердючого м'яса, позбав мене тіла. Обернувсь, побачив твій портрет учора намальований і кажу:
Ти обожнюєш зелений,
Мене і Деппа.
Всі мої записи -
До дупи.
Все в купу
Зложити і не вистачає
Якоїсь часточки.
Нещастя,
Нещастить,
Нещастило.
Де твоє-моє завтра?
А йогоі нема і не буде ніколи.
Мені боляче,
І я забуваю відверто
Ні, не тебе
А факт того,
Що ти місяць назад померла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351201
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Kata Bida