Ти знову тут, і я знаю чому
Приходиш до мене вже в який раз
Знову почнеш розповідь сумну
Про те, який нещасний в цей час
Скрививши обличчя, скажеш, що важко
Тобі в цьму світі жити
Що знову ночами плачеш в подушку
Що більш не будеш любити
А я не здержусь і викрикну із злості
Що більш не підставлю плече
Бо ти завжди комусь миєш кості
Плачучись тоді коли припече
Бо ти просто не знаєш, що таке біль
Коли мозок рветься в різні боки
Коли хтось на рану сипить сіль
Не маючи іншої мороки
Коли в грудях тримаєш гнилу рану
Здаючи позиції без бою
Роками мріючи про Нірвану
В очікуванні довгожданого спокою
Коли у ві сні себе убиваєш
Петльою, бритвою чи пістолетом
Не думаючи, про те, що втрачаєш
Тримаючи почуття секретом
Коли спати не хочеш, а захтів, уже рано
Втрачаєш до кожного довіру
Тепер не кажи, що тобі погано
Бо я всеодно не повірю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351022
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2012
автор: Олійник Ярослав (Sarab)