Залиш її, хлопчику, знаєш, вона
якась ніби і мила. Але-божевільна.
П'яна від існування, а не від вина,
ненаситна. І просто щаслива-що вільна.
Вона зараз з тобою, а завтра-хто зна-
змінить власника, як грошова асигнація.
Вона незрозуміла і трохи-чудна,
нестабільна, як власна її менструація.
Ти її випиваєш, як хочеш. До дна.
Бо вона дозволяє. Та п'єш ти отруту.
Дещо є наркотичне в тій пляшці вина-
на губах, що солодкі й гіркі від грейпфруту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350942
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2012
автор: Просто Поля