В міжпросторі неба і бруківки,
Немов листки осіннім днем,
З неба підгорілі кадри фотоплівки
Летять, немов птахи ключем,
І вечірнє сонце, втомлене людьми,
Втопилось, бо його пекло вогнем.
А кадри все летять... Там є і ми,
Але доля зла чомусь окремо
Нас розділила чорними крильми.
Листки летять, а ми живемо,
Такі далекі, як небо і зірки.
І давай навзаєм себе вкрадемо.
Ти в коси заплітай квітки,
Ти босоніж по траві біжи,
А я тобі чиїсь читатиму рядки.
І кадри перетнули тілесні рубежі,
Вони разом виляли у повітрі,
Але ти - то вічні міражі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350849
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: vova_zip