Ходімо разом,тим незайманим берегом,осяяним заряним небом. І знов мелодія душі підспівує мені.Заснути страшно бо боюсь зустріти знов тебе вві сні. І серце все частіше б'ється від думок про тебе.Тепер одна ходжу вздовж берега морського.Мрійливо линуть думки в просторінь морську та захлинаюсь я від спогадів глибоких.
Блукаю я незнаним світом, що ночі в мареннях своїх, забути все намагаюсь про тебе цей біль, що причинив ти мені. А вранці прокинуться боюся не хочу я з тобою вві сні розлучатся.І знов спогоди мою душу колишуть вже не можу я стілки часу терпіти.
Солодкі сни про які так кортіло забути, але щоб їх забути потрібен час. Бо ти перший відкрив для мене світ кохання, але смак цього почуття виявився гірким та гострим як лезо, що поранило мое дівоче сердце.
-"Ні не можу більше так"- тихим жалісним голосом відповіло мені,мое дівоче сердце.
-Я постараюся його забути і білше про нього не згадувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350783
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: КаРеГлАзАя