Хтось, видно, впав у небо -
Почувся сплеск душі.
Внизу всі усмішки криві,
Але зостатись треба.
Нам необхідно більше жить:
Мінорні ноти вже беруть кити,
Повз мимохіть летять роки,
Та зупинитися хоча б на мить.
Лиш на секунду влаштувати втечу
Від соціуму злого, непростого,
Кровавого убивиці німого
І знищити зрадливі речі.
Боюся буть вершителем двох доль -
Двох наших, вибухом підбитих.
Я хочу щастя - щастя і любити,
Але можливостей для цього лише моль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350777
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: Aelita Bostock