Офіс – машина – м”якенький диван.
Далі – холодне, у піні, пивце,
Ще що – картопля, ковбаски кільце.
Виріс гарбуз в животі, як кабан.
Ходить цей «хлопчик», так зверхньо плює,
Море йому дістає до колін.
Він не шукає ніяких причин,
Щоб не казати: - Кругом все – моє!
Куплене все – і лісок, і ставок,
Поруч із ним – найстрункіша модель.
А в голові замість мізків – бордель,
Що не впаде під вагою думок.
Все навкруги – то лише «матер”ял».
Тільки в одненьку проблему він вгруз –
Щоб відростити у пузі гарбуз.
Це в нього, мабуть, такий ідеал.
В світі панують байдужість і злість.
Люди добріші були у війну.
Що, заплатити страшенну ціну,
Щоб подобрішати? Хто відповість?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350756
Рубрика: Сатира
дата надходження 16.07.2012
автор: Ліоліна