Вже й жнива! Жовтіють абрикоси
І гримить... На те воно й жнива!
Чорногузи міряють покоси
І безлюдне поле ожива.
На духмяні пахощі меліси
Захмеліло падають джмелі
І комбайни, ген, аж попід лісом,
Теж, неначе джмелики малі.
Не позаздриш нині перепілці -
Щойно молодь стала на крило,
А вже пада птаху навздогінці
З колосковим шерхотом зело.
Теплим воском стиглої пшениці
Перепахли навіть горобці,
І відро на маминій криниці,
І дівча з ромашкою в руці.
А мені правічний дух соломи
Через душу спогадом поливсь
До порога батьківського дому,
Де мій шлях стернищем постеливсь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350743
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: Дощ