У полоні ночі - зоряне намисто.
Світ дарує казку, сипле срібний пил.
А у серці стогін, срібно-золотистий
І боротись з болем вже немає сил.
Зачарую осінь, що не зна спочинку
І піду за обрій, щоб наснилась даль.
А якщо стомлюся - сяду на хвилинку
І з очей заплаче зоряна печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350705
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: Катя Романовська