Чому сьогодні одиноким снам
Ми віддаємо нашу зблідлу душу?
Чому ми дозволяємо ногам
Цей спокій трав безжалісно порушить?
Вже юність відіграла як струна.
Вже тепле літо покида діброви.
Надходить біль і гіркоти вина
Не вистачає спраглим думам знову.
Чого чекать від тихої журби?
І чим споїть мою невинну долю?
Дощем небес чи соком кропиви?
Чи відпустить, згорьовану, на волю?
А за вікном знов плачуть небеса,
На землю тихо падають сапфіри.
Ніхто не знає, що то за краса...
Не розказать... Та хто мені повірить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350703
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: Катя Романовська