Якби ж то зміг я увійти в картину –
У Простір Час минулого глибин:
Два місяці в ночі, та інша днина,
По сходах вверх, через оптичний згин.
А там, Трипілля, може Атлантида –
У спадку крові давніх єгиптян,
З віків світанку, бачу піраміду
І сонце Ра сакральних тайн пізнань.
У помислах ступив в хитку дорогу –
Мандрівка вглиб крізь віхи із віків,
І підіймаю пам’яті міць змогу.
Я повернусь, ще мур назад не звів.
05.07.12. 15.41. Тернопіль. ресто «Європа».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350682
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: Ярослав Дорожний