І знову ти завдав мені удару,
І сльози знову котяться з очей,
І відповідь на всі “чому” шукаю
Я у пітьмі недоспаних ночей
Чому так гірко й важко до нестями
Від холоду в очах й колючих слів?
Чому твоя гординя та жорстокість
Шматують серце без жалю навпіл?
Дізнатись хочу, чом любов зачахла,
Не витримавши злих випробувань,
Без ніжності чому вона погасла,
Засохла від чекання та страждань.
Навіщо вкрали радість й сум буденність,
А черствість захопила почуття?
Розлука полонила нас з тобою,
І у думках нема вже каяття.
Ти знову ні за що мене образив.
Ятрить душа, і туга огорта,
Бо лють свою ти у мою адресу
Женеш чомусь, мов гончого хорта.
Твої напади ревнощів й докорів
Не дали щастю нашому цвісти.
І на шляху, де ми удвох ходили,
Зірвало геть всі кладки та мости.
Ти сам стіну поставив поміж нами,
Та ворожнеча жалить, обпіка.
Й тепер, як наші долі розійшлися,
Мовчить сумління і не доріка.
Моя надія крила опустила -
Байдужість придавила тягарем.
І день за днем росте переконання,
Що ми разом вже більше не будем.
Розбитого не склеїти без сліду,
Зруйноване ніяк не відновиш.
Загублене не завжди відшкодуєш,
І рани без рубців не загоїш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350672
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: палагняк