Скільки сліз відчули перони,
скільки болю зазнали вони,
скільки бачили розбиті долі
і згорілі душевні мости.
Дощ обмиє його стони
потяг поїде в даль
і теплі твої скроні
відпустять його в вуаль.
Ти промовчиш на гучному мінорі,
який подарував тобі печаль
не вистачило сили волі
щоб не пролилась з очей кришталь.
Як же сильно перони стогнали,
про втрату подарованих надій
як же сильно вони кричали,
що він більше не твій
пожовкле листя падало під ноги
колії всі замело
ти відчула смак тривоги,
що душу тобі гризло.
Все з горизонту потягу не видно
Залишились лиш мокрі скроні
Зникло в темряві останнє рідне
За, що ж ви зімною так , перони...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350634
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: annn