А я без тебе не можу. Не хочу! Не буду! Не вмію!
Ти можеш кричати: «Тебе я не розумію:
Ти просиш піти, а потім плачеш, щоб повернувся..»
Все просто: думала, ти забудешся. Не забувся.
Я прошу, не слухай мене, повертайся!
Я буду пручатися, ти не лякайся!
Ти тримай мене і не слухай, що б я не говорила.
Я і далі люблю тебе, так, як любила.
І гордість зламати, як небо поставити на коліна.
Така за своєю сутністю, на жаль, кожна людина…
Та я не хочу без тебе! Не хочу й не буду!
Без тебе я, наче собака на ланцюгу, загнаний в буду.
Я думала краще самій, краще без тебе,
Та нащо птаху життя, коли нема неба?
«Я переплачу, забуду» знаю, я обіцяла,
Та я за тобою ніколи ще так не скучала…
Я бачу тебе щодня, у кожній людині:
На вулиці, зупинці, і в магазині.
Я не хочу без тебе, я не можу…ти розумієш?
Скажи, що і ти без мене просто не вмієш…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350540
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2012
автор: Настя Мозгова