Приємне й звучне ім’я є,
Що мудрість начебто дає.
Воно із Греції прийшло
Й домівку тут свою знайшло.
Усюди зводились церкви,
Які стоять уже віки.
Святу з ім’ям цим прославляють,
Спокою й віри всім бажають.
Інтригу годі вже тримати.
Настав час ім’я це назвати.
Я про Софію повідаю
І намір свій у цьому маю.
Адже таке ж славне ім’я
Має й племінниця моя.
Розумна і талановита,
Любов’ю й ніжністю сповита.
Росте Софійка, скажу вам,
На радість друзям та батькам.
Гарненька, скромна, щира, тиха…
Нехай не знає зла та лиха.
Нехай свята Софія з неба
Оберігає скрізь, де треба,
Господь візьме її в опіку
Й щасливого пошле їй віку.
І добру долю Божа Мати
Нехай Софійці зможе дати.
А ще – здоров’я, вдачу, вроду,
Співучість рідного народу.
Хай сонце ласкою зігріє,
В житті лиш тихий вітер віє,
Не знає серце смутку й туги,
Хай будуть щирими подруги.
Суцвіття мрій щоби цвіло,
Життя як в казці щоб було,
Щоб усміхалася завжди,
Не знала горя та журби.
Добра ріка плила щоб в дім,
Багато сміху було б в нім.
Щоб втіху несла всій родині
І славу неньці - Україні.
Щоби у нашої Софії
Збувалися усі надії…
Цього ми від душі бажаєм
Та з днем народження вітаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350483
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.07.2012
автор: палагняк