Злітають догори думки
І росяніює тепле сіно,
Тумани вкрили береги
І сонце ранок засурмило.
Покіс лежить, немов козак,
Ріка шумить, як дзвін шаблюки
І кожен рух, незвичний мах,
Що приведе в бою до злуки.
Бо коли сила у бою,
Як бачиш ти життєву ниву,
То бережеш сім’ю свою
І б’єшся за її щасливу.
Мій, друже, варто берегти,
Не битись – шанувати долю,
І зберігати береги,
Що нас чомусь зовуть до бою.
Бо правий берег, як колись,
Із лівим сутички немає,
Невже вони ще не злились,
Коли нас шабля захищає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350132
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2012
автор: Віталій Назарук