А вона ,знервована:вже північ ,
де ж то ходить містом її син?
У шістнадцять, діти не спокійні,
а він в неї рідний лиш один.
Батько пив,допився до могили,
мати поряд, від нужди, лягла,
заміж вийшла,не було вже сили,
не кохала,з нелюбом жила.
В не любові щастя не чекала,
закрутила доля, без пуття:
сина, на сторонці, нагуляла,
і самотня прожила життя.
Вовча кров,так будь же ти проклята!
Від дідів, у спадок їй, біда,
північ вже, не зможе,вона,спати:
бо не певні синові літа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350082
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2012
автор: Межа реальності