Гримить! А я стою на перевалі -
Назад скотитись гордість не дає.
Та невблаганне серденько моє
Стискає тільки-но рушаю далі...
Гримить! А я одна між гір ошатних
Сучу із діафрагми мотузки,
Щоб згодом мотузками прикрашати
Розбите серце і сумні думки.
Орел злетів... Я знала: щось орлине
В тобі було! У глибині очей -
безмежжя нерозгаданих речей...
Душа на спогад радо знов полине,
Та крок уже різьбить сердечну сталь,
Вже й перевал окреслює межу...
Ніколи більш душі не обпечу!
Як Суліко... не прилечу... на-жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350071
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2012
автор: del Consuelo