Як важко в осінню пору
Сміятися і співати…
В цей час печалі й покори
Дерева ідуть на страту.
Хмари, мов вовча зграя,
А мокрий вітер зі злістю
З дерев, наче кат, стинає
Понурені голови листя…
Спокій втікає від мене.
За що і з чиєї вини
Недавнє життя зелене
В асфальти втоптуєм ми?..
Як бути з цією бідою
І що тут робити треба?
… Мабуть, із новою весною
Все ж рватись до сонця і неба!
Не можу в осінню пору
Сміятися і співати…
В цей час печалі й покори
Дерева ідуть вмирати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350067
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.07.2012
автор: Володимир Шинкарук