Мереживо тонкого павутиння
На вигорілих травах ранок розстелив.
Роси прозорої срібне краплиння -
То місяць сяйва бісеринки розгубив.
І вітер прохолодними вустами
Цілує пелюстки ще заспаних квіток,
Туман блукає лісом і ярами,
А річкою пливе ромашковий вінок.
Дівча вночі собі гадало долю,
Ніч ніжно шепотіла :"Трішки зачекай.
Життя прожити - не пройти по полю:
Ти серцем половиночку свою впізнай".
Ще тільки мить і яснолице сонце
Розхлюпає з долонь по всій землі тепло
І зазирне за звичкою в віконце:
Не сумно уночі без мене тут було?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350047
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.07.2012
автор: Радченко