Так тихо,спокійно
На узбіччі життя,
Ніщо не бентежить, ніщо не дратує...
З думками земними
Тут відсутнє злиття,
І вітер спокуси в душі не вирує.
В цій тиші безкраїй
Наче скеля стоїш
Крізь біль простягнувши прохання молитви.
Шепочеш коханню:
Не торкайся, облиш...
Я хочу цю мить ще хоч трохи продлити...
Коротка, благана,
Відлетіла вона,
У вихор подій душу знов повернула.
І світу омана
Знов хитає човна,
Пливу до причалу "Останній притулок".
29.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.07.2012
автор: Андрій Нєстєров