Щось ріже вуха, мов вістря ножа.
Чую нове бум-бум...ту-ті...тру-ла-ла.
То знову звучить так звана попса,
Простенькі мелодії й порожні слова.
Раптово, рок різко хапає за плечі
Навіює думку:"Зі мною всім легше..."
Й мурашки по тілу під звуки гітари.
Життя - не сіре, хоч пусті тротуари.
Інколи хочеться послухати джаз
І пізньою ніччю відчути екстаз.
Від нот що беруть все тіло в полон
І наче король посісти свій трон.
Невинні сльози наповнили вічі.
Боїться...в долонях ховає обличчя.
Сумна колискова навіює згадки про Маму,
Якої, нажаль, давно нема з нами…
Для кожного різна, але така особлива!
Ми часто говорим, що: "Музика мене створила!"
Та все навпаки, бо люди її творять щодня
Й ми чуєм по радіо поетів нові імена...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349984
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2012
автор: Хрустік