Дивна ж бо штука це серце. А особливо моє... Здавалося б, що все то кінець. Про що тут сподіватися і на що надіятися, але ж ні треба крізь гул думок породжувати вогники, підпалювати та кричати... Я божеволію... Невже ніщо не може знищити ту надію? Чомусь ще горить вогник надії, він показує яким може бути майбутнє і яким би хотілося щоб воно було... Бажання кричать, змушуючи вигадувати нові і нові плани, щоб тільки повернути щастя. Та невпевненість підриває все: а вона захоче? Мозок її підтримує: забагато болю ти завдав, вона буде щаслива без тебе, відпусти... Я божеволію без неї... я кохаю її... я божеволію...........................................
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349822
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2012
автор: Eladar