Так бракує чужого голосу,
Що нічого не вирішує...
Із галактики твого космосу,
Щоб забутись перед тишею.
І безглуздо чекати потяга
На платформі колишніх фраз.
Лиш уламками чи може протягом
Повернеться минулий час.
Заглушити бурхливі емоції,
Прокрутити ціле життя,
Розділити на рівні пропорції
Слова фальші і почуття.
Суд присяжних виносить рішення,
Неможливо ще щось довести
Ти не здатний змінити свідчення
І від кари не зможеш втекти.
Я ніколи не стану катом,
Бо і жертвою не була
Чи це доля твоя чи фатум
Але сам ти обрізав крил'а.
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349583
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Ксенія Подільська