У байдужій пустелі людей
вітер зніме жар із грудей,
Помираю од спраги життя,
розривають мене відчуття…
Хоч ковточок, краплинку уваги,
в'яну-сохну, зникаю од спраги…
Прошу дрібочку слів доброти,
хто ще зможе віддати, знайти?
По асфальту пісок полетів
ще чиїхось байдужих слідів,
В атмосфері зник оксиген,
І душа відлетіла ген-ген…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349411
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Innessanew