Говорити з собобю
Пригадувати
Всі моменти тисячолітні
Втікати від світла
Падати
Ловити себе геть
вже в іншому світі
Не дати собі піднятися
Саму себе
Давай! В багнюку!
Так легко буває лиш здатися
Так важко буває тільки збагнути.
Відчувати тебе між каплями
Шукати під покривалами
Покриватися на очах плямами
Замотати себе в ліани
Обкрутити себе непотрібними
Тисячолітніми непотрібносями
Замикати себе в тілі-диспансері
Як й тоді забуватись сміття винести.
Я завжди обіцяла не здатися
Ти завжди обіцяв все збагнути
Мені до тебе рватися й падати
Тобі мене ніяк не почути
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349378
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Без Квітів