Повідцвітали небеса
І повсихали очерети,
Та юно райдуга звиса
І сонце котиться в кареті.
Весну з надій не вилучай,
Минуться осені і зими.
Пішла, кохана, пити чай,
Радіти зелені озимих.
А те, що квапляться літа,
Біда хіба? Їх кваплять діти...
А осінь гарна, золота,
Якби ще з нею не старіти...
10.07.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349369
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Вячеслав Романовський