Україно моя!
Невже Тебе роз’єднали,
Мої поля, ліси, ріки і моря,
Невже це так є,
Україно моя?
Не вірю я, що Ти слабка,
Слабкою Ти ніколи не була,
Ти мужня і єдина,
Одна у нас і сильна.
Ти наша Україна,
І величава і вродлива,
Ти непохитна і стійка,
Ти мудра й вікова.
Тебе неможна роз’єднати,
Бо Ти у нас одна, як мати,
І скільки діточок у Тебе є,
Ми всі Твої дочки й сини.
Я переймаюся Тобою,
Твоєю долею гіркою,
Моя Ти матінко єдина,
Моя Ти рідна Україна.
Прийшла весна до нас,
І сонечко всміхається,
І зацвітеш Ти знову навесні,
Бо Ти живеш і житимуть усі.
А ці яскраві кольори,
Що були символом між нами,
Зростуть у квітах на Землі,
Як єдність нашої Держави!
(Катерина Веремчук)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349359
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 10.07.2012
автор: Катерина Веремчук