Гаряча суперечка з божевільним крилатим другим я

А  навколо  лише  пустота,  тиха,  холодна,  німий  вітер  співає  сонати,  сліпі  хмари  милуються  сонцем,  темний  місяць  освітлює  землю,  а  гучна  тиша  дарує  мені  до  нестерпності  приємний  біль.
Що  це,  хто  я,  навіщо  я?
Куди  мерехтить  вітер,  для  кого  течуть  зорі,  хто  палає  вода,  який  дує  сонце????
Ні?  Звісно,  що  ні,  хоча  я  б  сказала  скоріше  так,  а  ти  можеш  підтвердити:  ні,  або  ж  заперечити:  можливо.  Хоч  я  все  одно  не  стоятиму  на  своєму,  я  не  вперта,  що  б  цього  не  робити,  а  ти  не  зможеш…  хоча,  не  знаю,  ніхто  не  знає,  ну  добре,  може  і  знає  цвіркун,  але  ж  він  не  скаже,  хіба  що  бджолі,  ну  і  ще  стрикозі,  ну  і  метелику,  ну  і  мусі,  а  ти  ж  знаєш,  муха  балакуча,  тепер  всі  знатимуть,  і  той  хлопчисько  з  рудим  волоссям,  хоча  він  лише  тихо  мовчатиме,  а  ти  ж  знаєш,  люди  балакучі,  коли  мовчать…  хоча  ну  його  те  мовчать,  ти  краще  скажи,  ти…ні,  мовчи,  ти  ж  все  одно  не  скажеш,  а  так,  я  тобі  сказала  не  казати,  якщо  б  сказала  сказати,  то  ти  б  не  сказав,  а  так  я  сказала  тобі  не  казати,  і  тобі  не  прийшлось  нічого  казати,  от  бачиш,  і  ми  нікому  нічого  не  сказали,  навіть  цвіркуну  але  ж  він  не  сказав  би,  хіба  що  бджолі,  ну  і  ще  стрикозі,  ну  і  метелику,  ну  і  мусі,  а  ти  ж  знаєш,  муха  балакуча,  тоді  б  всі  знали,  і  той  хлопчисько  з  рудим  волоссям,  хоча  він  би  лише  тихо  мовчав,  але  ж  ти  знаєш,  люди  балакучі,  коли  мовчать…  хоча  яка  різниця,  ми  ж…
Ми  ж….
Ми  ж…теж  люди…,  та  ні,  не  люди,  а  хто  ж  ми  ж  тоді  ж?  Я  кіт?  А  ти  гусениця?  Так,  я  кіт,  а  ти,  хіхі,  ти  гусениця,  ти  зелений  чи  чорний,  чи  може..  фіолетовий,  ні..?  що  ні,  ти  не  фіолетовий,  ні??  А-а,  ти  не  гусениця?  А…  я…  не  кіт?,  а  хто  я???  я  слон?  Чи  може  жираф?    Ні??  А  хто  ти,  ти  людина??  А  хто  така  людина???  Ааааа,  згадала,  це  така  птаха,  яка  дуже  голосно  мовчить…  і  я  людина?,  хааа,  та  це  ти  просто  нічого  не  знаєш,  яка  ж  я  людина,  в  мене  навіть  хвоста  нема,  та  й  літати  я  не  вмію,  а  що  люди  не  літають,  як  це  так,  хіба  люди  не  птахи,  що,  і  хвоста  їм  не  треба,  та  ж  які  вони  тоді  вовки  без  хвоста,  ну  от,  зовсім  мене  заплутав,  ну  і  нехай,  все,  іди  собі…  хоча…  тебе  ж  і  так  тут  немає,  куди  тобі  іти,  краще  залишися…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349265
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Леся Лохалевич