Я не вірю словам ”бери долю у руки”.
Із долонь, як жар птиця, виривається спритно вона.
Бо в народження мить нам на радість чи муки,
Але кожному власна Богом доля, як зірка, дана.
Я не вірю словам “ти коваль свого щастя’’,
Бо, як марево, манить й раптово зникає воно.
Несподіване, бажане і недосяжне,
Як з прадавніх легенд золоте аргонавтів руно.
Я не вірю словам “моє вічне кохання”.
Все, що має початок, без сумніву, має й кінець.
І, буває, чарівність палких поцілунків
Перетвориться згодом в отруту, в терновий вінець.
Я не вірю у те, що любов є сліпою,
Що зваблива і вірна, прекрасна і ніжна вона,
Бо, трапляється, часом п’янка і зрадлива,
Ніби випитий келих гіркого міцного вина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349129
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: палагняк