Скажи, чому ти знову вибрав зло?
Чому на чарку проміняв родину?
Чому так легко зраджуєш Добро
І забуваєш про дітей, дружину?
Чому обіцянки кидаєш навмання,
А слова не дотримуєш ніколи?
Чому прирік себе на самоту
Й очей не підведеш, щоб глянути навколо?
Між нами ворожнеча проросла
Й, мов той будяк, вп’ялась у серце й груди,
І, оглядаючись на те, що вже пройшло,
Кохання плаче з болю і наруги.
Прокинься, милий, підведись з колін
Та прожени скоріш оту гадюку,
Що у душі твоїй звила зручне кубло
Всім ворогам і нечисті на руку
Розвій нарешті той хмільний туман,
Відмовся твердо від шального трунку,
Натомість ти візьми собі дурман
Та насолоду ніжного цілунку.
Взамін вина візьми мою любов,
Що так давно на тебе вже чекає,
Що від образ, зневіри та жалю
Сльозами по щоках вночі стікає.
Опам’ятайся! Бога не гніви!
Не випробовуй знову й знову долю.
Надую, щастя, спокій поверни
Й не завдавай нам сорому та болю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349126
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: палагняк